Ефективність протипаразитарних препаратів

Ефективність протипаразитарних препаратів

Ефективність протипаразитарних препаратів

Опубліковано на сайті. 19-09-2007

Оновлене: 13-03-2012

Дана інформація не може розглядатися як рекомендація відвідувачам сайту з діагностування та лікування будь-яких захворювань і не може служити заміною консультації з лікарем.

На сьогоднішній день медицина не може запропонувати препарат, який би давав 100% -ву ефективність. Дослідження, проведені в останні роки на базі інфекційних лікарень та інших поліклінічних установ, дають вкрай суперечливу інформацію про ефективність протипаразитарних лікарських засобів.

Так, дослідження, проведене Світланою Минино (дані викладені в кандидатській дисертації), показало, що монотерапія будь-яким з протилямбліозних препаратів (метронідазол, ніфуратель, альбендазол) має низьку ефективність: Трихопол — 12,5%, Макмірор — 21,4%, Немозол — 33%.

З іншого боку, дослідження, проведене 6 роками раніше Тетяною Кучер (дані викладені в кандидатській дисертації) показало високу ефективність Ніфурател (Макмірора) — 98,6%, Тіберал — 95,9%, Метронідазолу — 85,0%, Фуразолидона — 78,5%.

Дізнатися, яке дослідження було проведено більш якісно, ​​не надається можливим. Але є одна тенденція, про яку говорять не тільки зарубіжні, а й вітчизняні інфекціоністи: ефективність антипаразитарних лікарських засобів з часом падає.

Це обумовлено наступними факторами:

  • різке зниження імунного захисту;
  • відсутністю достатнього набору простіцідних препаратів з вираженим протилямбліозних дією і без побічних шкідливих ефектів;
  • високий рівнем реінфіцірованія (повторного зараження), особливо в дитячих колективах та сім’ї;
  • поява стійких форм паразитів, зниження їх чутливості до використовувалися багато років препаратам (трихопол, фуразолідон).
  • Вчені-мікробіологи США б’ють на сполох: бактерії еволюціонують швидше, ніж антибіотики. І поява нових препаратів проблеми не вирішує. Є відомості про появу і розповсюдження стійкості G. lamblia до більш нових антибіотиків — до орнідазолу та албендазолом.

    Дуже поширений такий варіант подій: людина рік тому вилікував лямбліоз за допомогою, наприклад, Макмірора (аналізи показали негативний результат, клінічних проявів немає). Однак через рік колишні симптоми повернулися, лікар ставить діагноз і знову призначає той же макмірор. На цей раз результату немає і доводиться вибирати інший більш сильний антибіотик (у деяких випадках лікарі призначають 3 різних антибіотика за один курс лікування).

    Розшифровкою генома лямблій займалися вчені з Лабораторії морської біології штату Массачусетс, США. У ході експериментів Н. Morrison і її колегам вдалося виявити кілька особливих білків G. lamblia, які можуть служити потенційною мішенню для впливу ліків. За будовою ці білки значно відрізняються від людських, тому прицільно впливають на них лікарські препарати, якщо такі будуть створені, стануть безпечні для людини. Ще одне важливе спостереження стосувалося генів, за допомогою яких лямблії можуть ухилятися від імунних атак організму господаря.

    Це відбувається внаслідок постійної зміни білків, розташованих на поверхні клітини. Гени, що кодують ці білки у лямблій, розкидані по всьому геному, тоді як у інших паразитів вони концентруються в одному місці. Ймовірно, цим властивістю можна пояснити хронічний перебіг паразитоза у більшості хворих.

    Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!